«Чи існує насправді паралель між переглядом гри в бейсбол і прослуховуванням симфонії Бетговена?», — запитує Ганс Ульрих Ґумбрехт. Теоретик літератури, культуролог і філософ, професор Стенфордського університету, передусім відомий концепцією «культури присутності», Ґумбрехт стверджує, що ми здатні переживати інтенсивні естетичні досвіди у повсякденних світах.
До збірки «Розладнаний час» увійшли статті, колонка і промова Ґумбрехта, де автор показує, як сьогодні, вперше з часів Середньовіччя, ми не почуваємося сторонніми спостерігачами подій, бо оточені «комплексним теперішнім». Час розладнався й тисне з обох боків — «заблокованим майбутнім» і «агресивно присутнім минулим». Саме в цій ситуації ми здатні комплексно обговорювати утопічні наміри поєднання мистецтва і повсякденного життя, роль спостерігача у живописі Каспара Давида Фридриха, зачарування спортивними змаганнями, передвиборчі політичні кампанії та феноменологію Гусерля